28 березня 2024

Антропологія св. Іринея (Продовження)

05.11.2019.

“Образ і подобу” людини св. Іриней розуміє не як віддзеркалення, а в категоріях єдності, спільного життя, спілкуваня або участі. Спілкування людини з Богом через належний їм обом Дух Святий називається у сучасному богослів’ї теоцентричною антропологією. Основний принцип теоцентричної антропології полягає в тому, що Дух Божий властивий людині “по природі,” тому що людина створена диханням (дуновенням) Духа Божого, а без Нього людина перетворюється на тварину. Таке розуміння в корені протилежне католицькому розумінню природи і благодаті. З творінь святого Іринея не зрозуміло чітко − чи він говорив про Дух, як про Третю Іпостась Святої Тройці, чи про Дух, як дар. Антропологія святого Іринея служить ключем до розуміння його вчення про втілення, викуплення і спасіння. Гріхопадіня полягає в тому, що людина зневажила своє духовне начало і зробила тіло єдиним критерієм життя і самосвідомості. Втілення і викуплення полягало у відновленні первісної гармонії людської природи у Христі. Розуміння таїнств випливає із антропології та сотеріології. Через Євхаристію іде втілення і відновлення, через неї людина в реальному матеріальному сенсі робиться причаасником Божим. Цим твердженням святий Іриней доводив неправоту гностиків. Все творіння − це творіння Боже, воно повертається до Творця, не належить нам і ми не маємо права розпоряджатися нічим (включаючи і наші тіла) за нашими похотями і свавіллям. Це вчення знаходимо і в “Дідахі,” пам’ятці творінь, як думають, мужів апостольських. У “Дідахі” смерть тіла подібна до пшеничного зерна, яке, розкладаючись, дає початок новому життю, здійснюючи повноту буття і взаємозв’язок, взаємопроникнення всього тварного світу і людини.