28 березня 2024

Новини

Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків, котрі будували багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови. Деякі Покровські храми, переважно 18 століття, вціліли до нашого часу. Перлиною української архітектури можуть вважатися Покровський собор Харкова, зведений у 1689 р., у стилі мішаного козацько-московського бароко, та київська трибанна церква Покрови на Подолі, що зведена у 1766 році видатним Григоровичем-Барським.

“Мужами апостольськими,” як правило називають свв. Ігнатія Антіохійського (Богоносця), Полікарпа Смирнського, Климента Папу Римського, Папія Ієрапольського.
Писання мужів апостольських не збереглися до нашого часу. Звичайно писаннями мужів апостольських рахують “Листи Варнави,” “Пастир Єрми,” “Дідахі” (Повчання 12 апостолів), апокрифи.

Св. Отці Церкви писали свої творіння на грецькій, латинський, сирійській і, можливо, єврейській мовах. Велика кількість святоотецьких писань збереглось у перекладах на грузинську, коптську, вірменську, ефіопську мови.

В ранньохристиянську епоху, у середні віки творіння св. Отців розповсюджувалися у рукописах.

Божественне Одкровення зберігається у Св. Церкві і зафіксоване у Св. Писанні і Св. Переданні. Святий Дух керує всім тілом Церкви і через те Св. Церква, керуючись своєю повнотою пізнання та авторитетом проводить відбір того, чому суджено стати Св. Переданням.

Відбір цей проходить вже у апостольські часи. Відомо, що ап. Павел написав ще два послання, які не ввійшли до канону Нового Завіту, не ввійшли до канону і послання Варнави. Як апокрифічні писання Церква відкинула гностичні Євангелії.

 

Св. Церква вчить, що Божественне Одкровення не обмежене Св. Писанням, а Св. Передання не обмежене ніякими хронологічними рамками. Святий Дух діє у всі часи і віки, через людей усіх віків і часів, у тому числі і в наші дні.

Божественне Одкровення сповіщається Церкві і людям через духоносних , Богу вгоддних людей.

Отцями Церкви вважаються такі особистості, письменники старовини, в яких Церква однодушно визнає авторитетних свідків апостольського передання, які правильно і православно тлумачили Богоодкровенні Істини.

Отець у патрології (римо-католицьке богослів’я) розуміється як учитель.

1. У Вітхому Завіті учні пророцьких шкіл називалися “синами пророчими,” а їх учитель - “отцем.” (1Цар. 10,12; 4Цар.6,1.).

У римо-католицькому богослів’ї вживаються терміни “патристика” і “патрологія.” Термін “патрологія” вперше вжив лютеранський богослов Гергард, як заголовок до одноіменного твору. “Патрологія” Гергарда вийшла після його смерті у 1653р.

 

Учителі Церкви - це ті письменники старовини, кі відзначились стрімкістю розуму, богословською і світською освітою, православним поглядом, святістю життя і визнані Церквою. Учителів Церкви у римо-католицькому богослів’ї, з певною долею умовності, розподіляють на Великих і Малих, Східних і Західних.

 

Великі Східні учителі:

1.Св. Афанасій Великий -†373р.

2.Св. Василій Великий - † 379р.

3.Св. Григорій Богослов (Назіанзен) - † 379р.

4.Св. Іоан Златоустий - † 407р.

 

Патристика - це така богословська дисципліна, або наука, яка вивчає життя і творіння святих отців, розвиток їх богословської думки, їх внесок у богослів’я.