УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Юридичне оформлення Української Автокефальної Православної Церкви відбулося у 1918 р. за Гетьмана Павла Скоропадського. 1 січня 1919 року Директорія УНР оприлюднила Закон про Автокефалію Церкви. Вдруге відбулося юридичне оформлення Церкви у березні 1919 р. реєструванням статуту релігійної громади Св. Миколаївського собору на Печерську м. Києва. У квітні 1919 р. члени громади прийняли постанову про її реорганізацію у Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР), яка виконувала функції керівного органу. 14-30 жовтня 1921 р. відбувся Всеукраїнський Православний Собор, який прийняв і затвердив Устав УАПЦ, підтвердив вірність канонам Православної Церкви, проголосив відновлення соборноправності у Церкві, обрав ієрархію. За прикладом Олександрійської Церкви були рукопокладені свт. Василій (Липківський), митрополит, предстоятель УАПЦ, та архієпископ Нестор (Шараївський). УАПЦ визнав і підтримав Собор РПЦ у Москві 1923 р. (обновленський). Надання законної автокефалії частині Київської митрополії – Польській Автокефальній Православній Церкві Вселенським Патріархом у 1924 р. окрилило українських православних. Каральні органи  (ОГПУ) змусили провід Церкви скликати III-й Всеукраїнський Православний Собор УАПЦ  28-29 січня 1930 р., на якому було оголошено про «саморозпуск». Народ протестував. 9-12 грудня 1930 р. у Києві відбувся Собор, на якому було відновлено провід Церкви, Її структуру, предстоятелем обрано митрополита Івана (Павловського), адміністративний центр перенесено до нової «столиці» - м. Харкова, з назви вилучено слово «Автокефальна». У 30-40-і роки ХХст.  вся ієрархія УАПЦ, майже все нижче духовенство, активні вірні прийняли мученицьку кончину і канонізовані як «Новомученики і ісповідники Українські ХХ ст.». Друга світова війна спонукала до відродження УАПЦ. Луцький єпископ Полікарп (Сікорський), з благословення свого законного ієрарха митрополита Діонісія (Валединського), предстоятеля Польської Автокефальної Православної Церкви, очолює УАПЦ. У вересні 1941 р. у Києві відновлює діяльність ВПЦР. У Св. Андріївській церкві м. Києва одержує єпископську хіротонію майбутній Патріарх України Мстислав (Скрипник). Відбувається об’єднання УАПЦ і Автономної Церкви в Україні, яка підпорядкована Московському Патріархату (митрополит Олексій (Громадський)). З наступом радянських військ УАПЦ припиняє служіння на теренах України, все духовенство підпадає під репресії. УАПЦ здійснює свою місію за межами України.

Наприкінці 80-х років ХХ ст. відбулося третє відродження УАПЦ  в Україні. У лютому 1989 р. утворюється ініціативний Комітет, який згодом очолив свящ. Богдан Михайлечко. У серпні 1989 р. на заклик Комітету відгукнулася Петропавлівська парафія м. Львова, і до неї почали приєднуватись парафії Галичини. У серпні 1989 р. відбувся єпархіальний Собор у м. Львові, делегати якого звернулися до єпископа РПЦ Іоана (Боднарчука) з проханням очолити Церкву. У жовтні 1989 р. утворюється Церковна Рада, очолювана архієпископом Іоаном (Боднарчуком), яка приймає ухвали про прийняття священиків та вірних до складу УАПЦ; про відновлення соборноправності у Церкві; незалежності Церкви від Держави і осуду передання Київської митрополії під зверхність Московського Патріарха 1686 р; реабілітації ієрархії УАПЦ; абсолютне визнання Предстоятелем Церкви бл. митрополита Мстислава (Скрипника). Перед Великоднем 1990 р. відкривається Св. Михайлівська церква с. Пирогово (Київщина), згодом храми: Св. Іоана Богослова Св. Михайлівського (Золотоверхого) монастиря, Св. Миколаївський (Миколи Притиска), Св. Покровський Подільський у м. Києві.

5-6 червня 1990 р. відбувся Всеукраїнський Собор УАПЦ, на якому були присутні 7 єпископів, один архімандрит, 247 священиків, 5 дияконів, 278 мирян. Собор визнав основні напрямки розвитку УАПЦ і прийняв Церковний Устав, зареєстрований 2 жовтня 1990 р. Радою у справах релігій при Раді Міністрів УРСР; обрав Предстоятелем Церкви блаженнішого Мстислава (Скрипника), митрополита УПЦ у США; проголосив про утворення Київського (Українського) Патріархату; надав титул Патріарху – «Патріарх Київський і всієї України». Соборними ухвалами проголошувалися вимоги до урядів Радянського Союзу і України про повернення УАПЦ майна; прийнято ухвали про відродження Духовних Семінарій у Києві, Львові, Івано-Франківську; регентсько-дяківської школи у м. Львові та відкриття Духовної Академії у м. Києві; про утворення при Патріархії УАПЦ Закордонного, Видавничого, Господарського та Пенсійного відділів; про сприяння розвитку братств та сестрицтв, системи воскресних шкіл для роботи з дітьми та молоддю. 16 листопада 1990 р. архієрейським Собором був утворений єдиний Священний Синод єпископів УАПЦ в Україні та діаспорі, до якого увійшли чотирнадцять єпископів. Інтронізація Святішого Патріарха Мстислава відбулася 18 листопада 1990 р. у Св. Софійському соборі м. Києва.                                          

25-26 червня 1992 р. відбувся об’єднавчий Собор УАПЦ і частини Українського екзархату РПЦ, на якому було проголошено об’єднання. З назви Церкви знову зникло означення «Автокефальна». Церква одержала назву «Українська Православна Церква Київський Патріархат». Предстоятелем визнано Святішого Патріарха Мстислава (Скрипника), а його заступником митрополита Філарета (Денисенка); Патріарх Мстислав не благословив цього «об’єднання». Чотири архієреї УАПЦ, після Собору, відразу перейшли в юрисдикцію Московського Патріархату, один архієрей відмовився від усіх священичих свячень. У червні 1993 р. помер Святіший Патріарх Мстислав. У листопаді 1993 р. відбувся Собор об’єднаної УАПЦ і УПЦ КП, який обрав Патріархом УПЦ КП Святішого Володимира (Романюка), а його заступником став митрополит Філарет (Денисенко). Частина духовенства, яка не згодилася з вибором заступника Патріарха митрополита Філарета (Денисенка), пригадавши його антиукраїнські та антиавтокефальні дії за Радянського Союзу, відійшла від УПЦ КП, на Соборі обрала предстоятелем єпископа Димитрія (Ярему) з титулом «Патріарх Київський і всієї України».  14 липня 1995 р. помер Предстоятель УПЦ КП Святіший Патріарх Володимир і 22 жовтня 1995 р. Предстоятелем УПЦ КП був обраний митрополит Філарет (Денисенко), внаслідок чого 5 архієреїв відійшли від УПЦ КП. Після смерті Патріарха УАПЦ Димитрія 29 лютого 2000 р. відбувся Архієрейський Собор УАПЦ на якому Місцеблюстителем Патріаршого Престолу обрано митрополита Тернопільського і Подільскього Мефодія (Кудрякова). 14-15 вересня 2000 р. у Києві відбувся Всеукраїнський Собор УАПЦ на якому Предстоятелем Церкви обраний митрополит Тернопільський і Подільський Мефодій (Кудряков) з титулом: «Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель УАПЦ». Собор затвердив: Патріарший суд, Патріаршу ревізійну комісію, Патріаршу раду. УАПЦ налічує 3000 громад, якими опікується 2520 священнослужителів, паства по єпархіях окормлюється 12-ма архієреями. Церква має 3 монастирі, 1260 типових храмів, 1 Духовну Академію, 2 Духовні Семінарії, 1 Духовне училище, у яких навчаються 260 студентів; 217 недільних шкіл; 7 друкованих періодичних видань. При Київській Патріархії діють: Адміністративний центр та реферантура; Відділ взаємозв’язків зі ЗМІ; Видавничий, Місійний, Прочанський, Фінансово-господарчий відділи; Комітет по зв’язку зі Збройними силами України та силовими структурами; Учбовий комітет; Богословсько-канонічна комісія та Комісія з канонізації святих. В Юрисдикції УАПЦ перебуває Екзархат Західної Європи та Представництво у Російській Федерації. УАПЦ у діаспорі знаходиться у юрисдикції Вселенського (Константинопольського) Патріархату. Парафії діють на всьому терені України, Німеччині, Російській Федерації.