30 березень 2020

Боротьба з гностицизмом

18.10.2019.

Молодому християнству ІІ століття випало протистояти як внутрішнім, так і зовнішнім ворогам і небезпекам. Зовнішні −це гоніння римського імперського уряду. Внутрішні − це гностичні настрої, та спрямування і в Церкві, і поза Нею. Серед гностиків були люди, яких об’єднували богословський та психологічний напрямок. Це були люди з фантастичними ідеями, слабкі на все втаємничене та містичне. Ці люди були дуже популярні внаслідок своєї освіченості.
“Гнозис” − означає знання − тобто володіння якимось вищим, привілегійованим знанням.
Гностицизм − це сукупність релігійно-філософських систем, напрямок у релігійній філософіії.
Християнство і гностицизм на перший погляд стверджують одне і те ж саме. Але тільки на перший погляд. Різниця зовсім протилежна. Гностичне знання здобувається і передається на індивідуальному рівні, а християнське − належить всій Церкві як єдиному цілому.
Гностицизм протиставляв себе християнству, і був вкрай небезпечний. Християнство не готове було боротись з освіченим супротивником. Молода Церква не розраховувала ще нікими зовнішніми критеріями самовизначення: ще не був встановлений Новозавітній канон Святого Писання, не прийшла пора Вселенських Соборів, не існувало кафоличного церковного авторитету. Підступність гностицизму була і в тому, що він грунтувався на фактах і вченні християнства. Гностики посилалися на Ісуса Христа, від Якого, буцім-то, таємне знання передавалось від людини до людини. Походження багатьох гностичних теорій сягало до Марії Магдалини, якій Ісус Христос після воскресіння відкрив багато таємниць. Від неї це езотеричне знання дійшло до наступних поколінь через ряд вибраних духовних людей − еліти, яка може належно зберігати недоступний простим смертним гнозис (знання).
Гностичних вчень було безліч. Але всі вони мають спільні ознаки: базуються на дуалістичному світогляді, мають безліч своїх Євангелій, відштовхуються від двох безумовносамостійних начал − доброго і злого. Вони вважали, що існує два божества:
1. Верховне − трасцедентальне;
2. Нижче − деміург, що упрачляє матеріальним світом.