"В останній же великий день свята стояв Ісус і голосно говорив: хто спраглий, нехай іде до Мене і п’є.

Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його потечуть ріки води живої.

Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в ім’я Його; бо ще не було на них Духа Святого, оскільки Ісус ще не був прославлений.

Багато ж з народу, почувши ці слова, говорили: Він воістину пророк.

Інші говорили: Це Христос. А ще інші казали: хіба з Галілеї Христос прийде?

Чи не сказано в Писанні, що Христос прийде з роду Давидового і з Вифлеєма, з того міста, звідки був Давид?

Отже, виникла в народі через Нього незгода.

Деякі з них хотіли схопити Його; але ніхто не наклав на Нього рук.

І слуги повернулися до первосвящеників і фарисеїв; і дорікали їм: чому не привели Його?

Слуги відповіли: ніколи не говорила люди­на так, як Цей Чоловік.

Фарисеї ж сказали їм: невже і ви спокусилися?

Хіба увірував у Нього хтось з начальників або з фарисеїв?

Але цей народ, що не знає закону, проклятий він.

Никодим, один з них, який приходив до Нього вночі, говорить їм:

хіба закон наш судить людину, якщо раніше не вислухають її і не у­знають, що вона робить?

На це сказали йому: чи й ти не з Галілеї? Роздивись і побачиш, що пророк з Галілеї не приходить…  

Ісус знову говорив до народу, кажучи: Я – Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходити­ме в темряві, а матиме світло жит­тя."