29 березня 2024

Екклезіологія (вчення про Церкву) св. Іринея Ліонського

06.11.2019.

Екклезіологія У 3-й книзі (“П’ять книг”…) святий Іриней відстоював істинність Святого Передання. Гностики, так як і православні, посилались на історичні корені своїх вчень. Вони вчили, що їх вчення таємно передаються з уст в уста і сягають аж Марії Магдалини, якій ці таємні вчення відкрив Сам Христос. Знаня доступні тільки посвяченим. Святий Іриней заперечував такий елітарний підхід і відстоював кафоличність Православної Церкви. Він висунув дві категорії правдивості наших суджень про істину: 1. Говорив про догматичну єдність чотирьох Євангелій. 2. Вказував на Святе Передання, яке доступне і відкрите для всіх. З приводу першого критерія можна зазначити те, що Новозавітній канон ще не був встановлений і святий Іриней покладався на власну інтуїцію, яку можна віднести до чуда. Його вів Дух Святий. Святий Іриней відкинув усі гностичні писання і оголосив, що 4-и Євангелії від Матфея, Марка, Луки та Іоана є авторитетними Писаннями Церкви. Критерієм для відбору саме цих Писань була віра Церкви. Оригінальні лиш ті Євангелії у яких міститься певне твердженя відносно нашої віри, а віра знаходиться у громаді, яка сягає до апостолів. Отже, достоменність (автентичність) євангельського свідчення, яке внаслідок своєї догматичної єдності є “знаком” Істини, невіддільна від поняття Передання.