04 липень 2020

Мужі апостольські. Св. Ігнатій Богоносець (Атіохійський)

15.10.2019.

“Мужами апостольськими,” як правило називають свв. Ігнатія Антіохійського (Богоносця), Полікарпа Смирнського, Климента Папу Римського, Папія Ієрапольського.
Писання мужів апостольських не збереглися до нашого часу. Звичайно писаннями мужів апостольських рахують “Листи Варнави,” “Пастир Єрми,” “Дідахі” (Повчання 12 апостолів), апокрифи.

Св. Ігнатій був другим єпископом на антіохійській кафедрі. Відомо, що він був посланий в Рим за імператора Траяна і відданий диким звірам на розтерзання у римському амфітеатрі. Римські християни зібрали мощі св. Ігнатія і переправили до Антіохії де вони були у великому шануванні. Про нього згадує Євсевій Кесарійський. Існує передання, що прізвисько “Богоносець” св. Ігнатій одержав від того, що його дитиною носив на руках Сам Ісус Христос.
Дорогою в Рим св. Ігнатій написав ряд послань, в яких підбадьорював і втішав християнські громади. Це перший християнський письменник не єврей і з не єврейського оточення. Відомі сім його послань: Римлянам, Ефесянам, Магнезійцям, Тралійцям, Смирнянам, листи до Полікарпа Смирнського.
Християнські громади св. Ігнатій називав словом “парекія” - дочасне, тимчасове перебування. Спочатку існує Церква тимчасово живуча, а потім - небесний Єрусалим, що зійде на землю в кінці віків. Від цієї назви, очевидно, походить українська назва громади - парафія.
У творах св. Ігнатія чітко проступають дві теми - христологія і екклезіологія. Характерні творіння тим, що у них мало посилань на Вітхий Завіт. Особливо акцентована увага на єретиках, зокрема полеміка з докетами, які заперечували матеріальний аспект Боговтілення, а Христа вважали неначе за безтілесного ангела. Св. Ігнатій категорично відкидає всі сумніви у конкретній матеріальності тіла Ісуса Христа. Ця конкретність, відчутність, історичність мають вирішальне значення для нашого спасіння.
Св. Ігнатій у богословському відношенні належить до малоазійської традиції, а по термінології до апостола і євангеліста Іоана Богослова. Він стверджував реальну, плотську природу Ісуса Христа і відповідно, реальність нашого спасіння. Для того, щоб спасти людину Ісус Христос повинен був уподібнитись до неї. Сотеріологія св. Ігнатія служить основою християнської моралі, сутність якої - наслідування Христу. Як Христос втілився свідомо, так і ми повинні свідомо уподобитися Його життю, особливо страстям і смерті. Люди не повинні ухилятися від мучеництва, яке є відродження до нового життя.
Екклезіологія св. Ігнатія логічно виникає з його сотеріології. У ній св. Ігнатій означає роль єпископа, який приставлений до однієї Церкви і повинен мати апостольську спадкоємність. Апостол переміщується постійно, а єпископ залишається у одній Церкві.
У посланні “ До Смирнян” вперше згадується термін “кафолична Церква” не у географічному розумінні, а в розумінні всієї повноти Церкви. Кафоличність (українською і слов’янською – соборність) здійснюється у кожній Помісній Церкві. Таке розуміння кафоличності різко відмінне від розуміння Католицькою Церквою.