Що покласти до великоднього кошика, коли ресурси, а подекуди й доступ до продуктів обмежені? Чим їх можна замінити? Що є обов’язковим до освячення? 

На ці запитання відповів протодиякон Гурбинського Свято-Воскресенського чоловічого монастиря на Повстанських могилах, що на Рівненщині, Андрій Бурдик.

ЖОДНОГО ОБОВ’ЯЗКОВОГО ПРОДУКТУ ДО ОСВЯЧЕННЯ НЕ ІСНУЄ

«Тут пропоную розглянути це питання з двох різних аспектів –церковної та народної традицій. Почнемо з церковної. Часто дуже помилково вважають, що є якісь обов’язкові страви, і що якщо їх не посвятити, не покласти до кошика, то це великий гріх.Насправді можна сказати, що жодного обов’язкового продукту до освячення не існує. Страви, які ми приносимо на благословення і освячення, не є якоюсь жертвою або чимось надзвичайно сакральним. Про це наголошується у богослужбовій літературі, зокрема і в сучасній, і в XVIII-XIX ст., і в Требнику святителя Петра Могили, який для української церковної традиції є свого роду авторитетом», — розповідає протодиякон Андрій Бурдик.

Він додає, що помилкою є вважати ті освячені й благословенні великодні страви чимось таким, до чого треба ставитися з дуже особливим благоговінням та прирівнювати їх до надзвичайно великої святині. 

 «Не потрібно занадто сакралізувати пасхальну їжу, всьому повинна бути розумна межа, бо все у Церкві Божій має своє місце і своє призначення. Слід пам’ятати, що головне святкування Пасхи Христової повинно бути духовним, і що Христос — це наша Пасха, а не освячені паски, крашанки, м’ясо чи інші страви».

Протодиякон розповідає, що у православній богослужбовій літературі XVII-XIX ст., зокрема в тому ж таки Требнику Петра Могили, немає молитви на освячення пасок. Є молитва на освячення м’яса та інших страв і друга –на освячення сиру, масла, молока та яєць.

Щодо пасок, чи точніше хліба, то православна церковна традиція має молитву та чин освячення артоса — особливого хліба, який подібний до паски за формою і має особливе сакральне і символічне значення. 

«Артос символізує Хліб Життя, Яким є Христос. Саме слово «артос» із грецької перекладається дослівно як «хліб». Він освячується у день Свята Пасхи та згідно Церковного Уставу на сьомий день у Світлу Суботу роздробляється і роздається вірянам. На практиці ця роздача відбувається здебільшого у неділю після Великодня. Саме із артосом пов’язують традицію випікання і освячення пасок, без яких тепер ми не уявляємо жодне святкування Великодня, і які стали свого роду символом і невід’ємним атрибутом цього Свята нарівні з писанками та крашанками. Тому Церквою і було введено окрему молитву на освячення пасок чи хліба, проте вона відрізняється від молитви над артосом, як і сама паска відрізняється від артоса за своєю сутністю», –поясняює протодиякон Андрій Бурдик.

ПЕВНИЙ ПЕРЕЛІК СТРАВ, ЯКІ ОСВЯЧУЄ ЦЕРКВА У ДЕНЬ СВЯТА ПАСХИ, МАЄ ПОЯСНЕННЯ

Священнослужитель розповідає, що до набору великоднього кошика входять страви, які були заборонені до споживання християнам упродовж майже двох місяців під час суворого Великого Посту. Саме тому таким особливим чином віряни благословляються на початок споживання цих страв. 

 «Фактично з погляду Церкви цей перелік страв, а саме м’ясо, сир, масло, яйця, інші скоромні (непісні) страви, носить характер не обов’язкових, а бажаних. Іншими словами, таких, які рекомендовано принести, звісно, якщо людина має можливість –і фізичну, і фінансову».

Священнослужитель звертає увагу, що не можна забувати про існування народних традицій святкування християнських свят, зокрема і Пасхи, які збагачені різними обрядами та атрибутами, символами та традиціями. І Церква з розумінням та заохоченням ставиться до таких речей, якщо вони не йдуть в розріз із християнським вченням. Суттєво торкнулися народні традиції і великоднього кошика.

«Сучасний український великодній кошик містить, як правило, такі продукти та страви: паска, яйця (крашанки, писанки чи звичайні), м’ясні страви (шинка, полядвиця, ковбаса, шпондер, шовдар), масло, сир (бринза, кисломолочний), хрін (як цілий так і тертий з буряком), сіль.

Деякі з них мають у народі свій символізм, наприклад, яйце — символ життя, м’ясо та хрін символізують ягня та гіркі трави, які були невід’ємним атрибутом старозавітного святкового

Він нагологшує, що в нинішній надзвичайно складний воєнний час не варто перейматися, якщо немає можливості покласти щось із перерахованого вище до кошика. Церква не вимагає, а лише рекомендує за умови, якщо людина має можливість.

АЛКОГОЛЬНІ НАПОЇ КАТЕГОРИЧНО НЕ МОЖНА КЛАСТИ ДО ВЕЛИКОДНЬОГО КОШИКА

За словами священнослужителя, церква має окремий особливий чин благословення вина за богослужінням. Вино використовується під час Божественної Літургії для Таїнства Причастя, Таїнства Шлюбу і Таїнства Соборування. В усіх цих випадках вино має свій символізм, своє призначення, і тут треба наголосити –його кількість, яка споживається, є зовсім невеликою, символічною. У випадку ж із великоднім кошиком вино та міцні алкогольні напої не несуть жодного змісту, їх наявність там недоречна і навіть межує зі святотатством.

Окремо наголошує на різного роду забобонах та окультизмі. Існують забобони, начебто паску можна різати лише свяченим ножем, але це ніякого підґрунтя не має. Не можна класти до кошика ножі чи виделки, інший посуд з метою освячення, різні амулети, підкови, ювелірні прикраси, всілякі обереги, які жодного стосунку до християнства не мають.

Часто з метою освячення віряни кладуть до кошика хрестики чи образочки. Цього також не варто робити, потрібно окремо з ними підійти до священика, оскільки на освячення таких речей є окремі чини та молитви.

На територіях, де у людей немає можливості піти до церкви, можна за всіма християнськими канонами зустріти Великдень вдома

«Так, насправді таке передбачено Церквою ще з давніх часів, проте, на жаль, сьогодні забулося. Це стосується будь-якого свята чи дня, коли людина бажала би бути у храмі та взяти участь у Божественній Літургії, але не має на те можливості через хворобу, негоду чи інші обставини, зокрема під час війни. Такий чин носить назву «Послідування зображальних», або «Обідниця» і призначений для читання мирянином навіть без участі священика. Він не заміняє Літургії, а лише її символізує, проте у такий спосіб допомагає людині духовно возз’єднатися зі всією Церквою Христовою, а отже і з Самим Христом. 

Інший нюанс полягає в тому, що на Пасху та упродовж Світлого Тижня ранішні та вечірні молитви замінюються так званими «Пасхальними Часами» («Часами на Святу Пасху»). Їх можна знайти у молитвослові та саме їх читати упродовж дня навіть по декілька разів. Саме Пасхальні Часи я раджу до читання тим, хто не матиме можливості у часи війни потрапити на богослужіння», — радить протодиякон Андрій Бурдик.

Він додає, що сьогодні доступні онлайн-богослужіння, які, звичайно, повноцінно не замінять живої присутності у храмі Божому, проте суттєво наблизять людину до цього і навіть допоможуть освятити великодній кошик, оскільки насамперед освячення йде посередництвом молитви.

Бажаю всім увійти в Пасхальну радість і бути огорнутими Світлом Воскресіння Христового!

Для всіх християн, незалежно від обряду, Великдень – найсвітліше та найбільше свято. Традиції його відзначення формувалися століттями. Цікаво, що в кожного народу є свої звичаї на Великдень. Які саме ідеться на ТСН.ua.

Франція

Головна традиція Великодня у Франції полягає в тому, що в період від Чистого четверга до Страсної суботи церковні дзвони мовчать на згадку про страждання, через які пройшов Ісус Христос. А ось на саме свято, у неділю, вони починають весело дзвонити, щоб сповістити всім людям радісну звістку – Воскресіння Сина Божого. Коли французи цього дня чують церковний дзвін, вони цілуються та обнімаються.

Також у Франції на Великдень заведено ховати від дітей шоколадні яйця. Малечі ж розповідають легенду, що великодній кролик розкидав по дому смачні крашанки, які потрібно відшукати. А ще діти підкидають шоколадні яйця догори – чиє яйце впаде на землю, той програв. В деяких регіонах вулицями міста їздить карета, запряжена білими кіньми. Її доверху наповнюють крашанками.

Іспанія

В Іспанії існує своя традиція на Великдень. В це свято популярний Великий хід, під час якого хлопчики несуть пальмові гілки, а дівчата – пальмові гілки, прикрашені солодощами. В кінці ходу всі діти отримують благословення від священника. Найвідоміший Великий хід відбувається в Севільї.

В Пальма-де-Майорка заведено розігрувати перед церквою Страсті Христові. А ось у Вергесі (Жирона) чоловіки традиційно перевдягаються в костюми скелетів, танцюють спеціальний танець, а потім лякають перехожих.

Швейцарія

Кожен кантон у Швейцарії має свої окремі великодні традиції. Наприклад в західних регіонах країни в Страсну п’ятницю спеціальні плакальниці («Les Pleureuses») несуть вулицями міст знаряддя тортур Ісуса Христа та хустку з потом святої Вероніки. В цей час вони співають великодніх пісень та моляться.

А ось в Валіссі заведено роздавати сир, хліб та вино. В минулі століття на Страсну п’ятницю тут ходили босоніж, але сьогодні валіссійці перед сходом сонця другого дня після Великодня йдуть на довколишні пагорби. Там вони вітають сонце піснями і танцями. Тут вірять, що небесне світило – це символ відродження Сина Божого.

Греція

Греція – православна країна, а тому традиції Великодня тут багато в чому схожі на ті, які збереглися в Україні. Тут також розфарбовують крашанки та несуть їх і інші наїдки на вечірню месу. Також у Греції заведено приносити запалені свічки білого кольору. Опівночі їх всіх гасять. Вважається, що запалена свічка – символ Ісуса Христа, а вогонь – світло, яке передається людям.

На великодній стіл у Греції обов’язково готують «магіріцу» – традиційний суп із баранячих тельбухів. Не забувають і про алкогольні напої – на Великдень обов’язково відкорковують перше вино з минулорічного врожаю – Рецину. Тут дуже популярні пікніки на природі, на яких просто на вогнищах смажать ягнят.

В Салоніках місцеві й туристи можуть безкоштовно поласувати м’ясом, солодким чуреком, крашанками та вином. Столи традиційно виставляє в місті муніципалітет. Весь тиждень греки співають пісень, прославляючи Воскресіння Христа.

Італія

В Італії на Великдень печуть особливий «Пасхальний торт» – солоний пиріг зі шпинатом та вареними яйцями. Своєю формою він нагадує церковний купол. Коли на Страсну п’ятницю вулицями міста ідуть процесії, то люди, одягнені в чорний одяг, несуть в руках хрести та запалені свічки.

Основною стравою на Великдень в Італії вважається баранина. Її ставлять на стіл навіть в найменшому селі. А в неаполітанців існує особливий рецепт гарніру – смажені артишоки. Також до баранини пропонують салат із солодкого перцю, латуку, сердечок артишоків, оливок, помідорів, часнику та петрушки.

Велика Британія

В Англії традиційно на Великдень одягають нове вбрання, що є символом початку весни, кінця поганої погоди. В великодні кошики обов’язково кладуть яйця, хліб та іншу їжу, яку освячують під час богослужіння в церкві. В перший понеділок після Великодня тут заведено дарувати дітям іграшки та цукерки. А в неділю діти прокидаються і одразу біжать шукати кошик із великодніми шоколадники яйцями, який, за традицією, залишає їм кролик. Проводять навіть спеціальні змагання – дитина, яка збере найбільше яєць, отримує приємний приз.

В Шотландії заведено всюди запалювати великодні вогні. Звичай цей походить ще з кельтських часів, коли місцеві жителі святкували свято весни.

А ось в Уельсі у Вербну неділю традиційно проводять пісенний конкурс під назвою Gymansa Ganu. В ньому беруть участь церковні хори зі всіх усюд.

Ірландія Страсну п’ятницю святкує в тиші. До полудня віряни нічого не їдять, а в Велику суботу в кожному домі запалюють освячені свічки. На Великдень до столу подають суп із ягняти і зеленої цибулі. На вулицях прийнято влаштовувати танцювальні змагання. Переможцеві дарують смачний пиріг.

Швеція

Традиційно у всій країні проводять церковні служби та розфарбовують крашанки. В Чистий четвер на шабаш з дияволом на пагорбі Blakulla  збираються «великодні чаклуни». Цього дня діти традиційно вбираються в чаклунів та ходять із малюнками, на яких написано Glad Pask («Вітаємо з Великоднем»), від будинку до будинку. Жителі натомість дарують їм монетки та цукерки.

На Великдень тут заведено зрізати гілки з верби та берези, ставити їх в вазу та прикрашати різнокольоровим пір’ям і дерев’яними яєчками. Дітям дарують пасхальне яйце з пап’є-маше, всередині якого ховають цукерки.

Німеччина

У німців Великдень святкують два дні – Великодній день (неділя) і наступний понеділок. В цій країні це державні вихідні. Приблизно з IV століття в Німеччині почали освячувати крашанки. Здебільшого яйця фарбують в червоний колір. Символ Великодня в Німеччині – кролик. Його запозичили з давньогерманських культів, коли люди вірили, що цей звір несе особливі святкові яйця (які кури знести не можуть). Напередодні Воскресіння Христового великодній кролик ховає в саду розфарбовані яйця, які діти повинні відшукати. Цікаво, що в деяких регіонах Німеччини яйця «ховає» не заєць, а лисиці, півні, лелеки, журавлі, зозулі. Це пояснюється тим, що кролик довгий час вважався церквою хтивою твариною через свою високу плідність.

Будинки в Німеччині прикрашають великодніми вінками з квітів і гілок, які вже почали розпускатися. Вінок є символом народження нового життя. В деяких регіонах його також прикрашають фруктами, шоколадом, стрічками. Пізніше ці вінки засушують і використовують як оберіг від хвороб.

Польща

Зазвичай у Польщі Великдень святкують два дні: в неділю і понеділок. Зранку в день Воскресіння Господнього всі йдуть на святкову месу, після чого сідають за святковий стіл всією родиною. Їсти не починають, поки не прочитають молитву. На столі обов’язково присутні паска, яйця, ковбаса, м’ясо і хрін.

Понеділок після Великодня тут називають «мокрим». Поляки обливають одне одного водою. Тут вважають, що вода приносить здоров’я, удачу і успіх. Залишитися цього дня сухим – до нещастя.

Фінляндія

Фіни полюбляють святкувати Великдень на природі в колі сім’ї. Свято це триває в країні цілих чотири дні – від п’ятниці до понеділка. З вечора Чистого четверга починають готуватися: печуть паски, фарбують яйця, готують різноманітні страви. В Страсну п’ятницю магазини, банки та інші заклади не працюють. А ось ресторани та кінотеатри цього дня дуже популярні.

В п’ятницю і суботу в Фінляндії розпалюють багаття. Тут вірять, що дим здатний розігнати нечисту силу. Головна традиція святкування полягає в Хресному ході в центрі Гельсінкі, під час якого показують всі Страсті Господні. Традиційно в Фінляндії готують пудинг із житнього борошна – мямі. А дітям дарують шоколадні яйця і кроликів.

Румунія

Починаючи від Чистого четверга, в Румунії припиняються роботи, а жінки стають до приготування традиційних страв – паски, випеченого калача та смаженого великоднього ягняти. Не забувають фарбувати крашанки. Тут також існує традиція, як і в Україні, створювати писанки – яйця з орнаментами. Ще одна особлива страва, яку можна знайти лише в Румунії і сусідній Молдові – великодня баба Babele. Цю солодку страву готують в печі з локшини, заливаючи в спеціальні формочки.

Болгарія

Протягом всього Страсного тижня в Болгарії йдуть приготування до найбільшого християнського свята. Рано-вранці в Страсний четвер тут фарбують яйця. Найстаріша жінка в сім’ї креслить хрест першим пофарбованим яйцем на лобі кожної дитини. А потім його кладуть перед іконами. Тоді ж починають пекти Великодній хліб (калач), який готується з непарної кількості яєць.

Опівночі в неділю починається святкування Великодня. Люди йдуть до храмів на святкову літургію, а в руках несуть запалені свічки та пофарбовані яєчка, які потім дарують одне одному. Зранку знову відвідують церковну службу і лише тоді сідають за святковий стіл, на якому обов’язково є страва з баранини, салати та червоне вино.

США

У США кожна сім’я святкує Великдень так, як заведено в їхній конфесії. Багато американців підтримують традицію фарбування яєць, а також роздають дітям шоколадні цукерки. В понеділок, який слідує після свята Воскресіння, президент США традиційно бере участь у «катанні великодніх яєць» на галявині перед Білим домом.

В Бостоні щороку випускають у продаж ляльки для дітей, які розповідають біблійні історії Пророка Мойсея, Ісуса Христа, старозавітної цариці Естер.

Ізраїль

В Ізраїлі Великдень називається «Песах» і перекладається як «проходити повз». Отримало таку назву свято через те, що за легендою ангел смерті проходив повз будинки іудеїв та вражав тільки єгипетських первістків. Важливим моментом вважається вечеря «седер» (в перекладі «порядок»). Її влаштовують у першу і другу ніч свята. Спочатку в особливій послідовності читають оповідання про Вихід, а потім їдять символічні страви.

Всі сім днів намагаються не вирішувати ділових питань і не працювати. Хоча офіційно цього і не заборонено робити. Час, який звільнився, зазвичай використовують для вивчення Тори та спілкування зі своєю сім’єю.

На сьомий день в Синагогах проводять Великоднє богослужіння, під час якого читають Пісню Пісень.

Бразилія

В Бразилії на Великдень дарують шоколадні яйця з іграшками всередині, які загортають в блискуче паковання. На святковий стіл обов’язково ставлять солодке. А головне місце займає паска зі шматочками фруктів, яку випікають в формі хреста.

Мексика

В Мексиці Великдень святкують цілих 14 днів – Страсний і Великодній тижні. Тут традиційно відбуваються яскраві та веселі карнавали з вуличними танцями, феєрверками та гуляннями.