Пасхальне послання Блаженнішого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ

«І великий ось стався землетрус, бо зійшов із неба Ангел Господній, і, приступивши,

відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому».

(Мф. 28:2)

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Після пасхальної юдейської суботи, перед світанком нового дня (Ін. 19:31) відбулося славне Воскресіння з мертвих Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа. Господь божественною Своєю силою встав із гробу і вийшов з поховальної печери, не порушивши печаті на камені, приваленому до входу в гріб. На світанку ангел відвалив від гробу камінь, сильний землетрус порушив тишу, а перелякана сторожа стала наче мертва (Мф. 28:2-4, Ін. 20:1). Переможця смерті, Який «засяяв із гробу», першими удостоїлися бачити ангели. Саме вони, як безпосередні свідки цього великого чуда, сповіщають мироносицям про Воскресіння Христове (Мф. 28:5-6), Мк. 16:6-7, Ін. 20:12-13).

Прийшовши на землю, Спаситель приніс із собою Своє євангельське вчення для всіх віруючих людей. «Прийдіть до Мене, всі…», – закликав Він, – «…і навчіться від Мене…» (Мф.11:28-29). Ці слова є запевненням того, що Господь прийшов, щоб страждати, пролити Свою кров і померти на хресті задля дарування можливості кожному ввійти до Царства Небесного. Тому, безліч народу: чоловіків і жінок з великою радістю ішли, притаївши подих, за Господом, слухаючи Його вчення та отримуючи від Нього зцілення своїх душевних і тілесних недуг.

Зі Святого Письма нам відомо: коли для Ісуса  настали важкі дні, коли вороги засудили Його на смерть, чоловіки виявились малодушними до Нього. Навіть найближчі учні покинули свого Вчителя (Мф. 26:56), «бо боялись юдеїв» (Ін. 20:19). Натомість, побожні й щирі жінки, які раніше разом із Господом перебували у різних містах і селах, служили Йому й ученикам Його, виявляли до Нього глибоку пошану і відданість, чуйність і любов, не покинули свого улюбленого Вчителя і під час Його страждань та смерті на хресті. Ті, які були разом з Господом у дні Його слави та радості, не залишили Його й у дні печалі, розділяючи Його страждання, оплакуючи Його розп’яття, смерть і похорон. Їхні люблячі серця залишились відданими їхньому Вчителю. Цю любов та відданість можна спостерігати протягом усієї історії християнської Церкви. Чимало жінок у різні часи і серед різних народів прославилось великими християнськими чеснотами, відзначились особливою твердістю віри, щирою любов’ю до Бога та ближніх.

Шановне християнське жіноцтво! Щиро закликаю Вас і в сьогоднішньому XXI столітті щиро служити Церкві та Спасителю нашому. Ви, як матері своїх дітей, приводьте їх до Христа Воскреслого, закладайте у їхніх серцях міцний фундамент віри, яка зміцнюватиме їхнє майбутнє для високоморального християнського життя, за що й отримаєте нагороду від Господа. На жаль, сьогодні ми можемо спостерігати, як батьки, бажаючи кращої долі своїм дітям, вимушені виїжджати за кордон у пошуках високооплачуваної роботи, тим самим залишаючи їх без належного виховання та опіки.  Звертаючись до родичів, які у певний період часу доглядатимуть за цими дітьми, закликаю приділяти більше своєї уваги тим, які формуватимуть наше християнське суспільство. Нагадую всім слова Спасителя, Який у одній зі своїх проповідей сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене, і не бороніть їм, бо таких є Царство Боже» (Мк. 10: 14).  

Господь любить всіх нас, запевняючи: «Ось Я з Вами по всі дні до кінця віку» (Мф. 28:20). Про це навчає й апостол Павло: «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий» (Євр. 13: 8). Хто ж являється правдивим послідовником Христовим? Кожен, хто виконує волю Господню. У яких би складних ситуаціях ми б не знаходилися, які б життєві печалі чи горе не торкнулися б нас, ніколи не занепадаймо духом, не втрачаймо надії на нашого Спасителя. Цими словами я звертаюся насамперед до батьків, дітей, чоловіків та дружин, які втратили на полях бою своїх близьких на Сході України. Однак, пам’ятаймо, що ми не самотні. У цьому запевняє нас апостол Павло, кажучи: «Господь близько» (Фил. 4:5). Свідченням цих слів є розмова з Марією, яка плакала при гробі Христовому; розмова з апостолами Лукою та Клеопою, які, бувши засмучені, прямували до Еммаусу; утвердження у вірі апостола Фоми, якому було складно перебороти сумніви щодо Воскресіння Господа; заспокоєння апостолів, які через страх перед юдеями, замкнулись у домі (Ін. 20:19). Воскреслий Господь до часу свого Вознесіння на небо неодноразово, з’являючись ученикам своїм, завжди вітав їх словами: «Мир вам».

Шановна у Христі паство Христова! Четвертий рік немає миру на нашій землі, тому що триває війна. Стараймось щирою щоденною молитвою звертатися до Воскреслого Господа, змінюючи своє щоденне життя. Якщо Господь бачитиме ці зміни в житті кожного з нас, Він подасть Своє благословення для перемоги у цій війні, а також благословенний мир. Отож, побожні християни, виконуймо святий закон нашого Спасителя, щоб стати причасниками Його благодатного миру, принесеного Ним на землю: «Мир великий для тих, хто любить закон Твій…» (Пс. 118:165). Без справедливого щоденного нашого життя не можливо отримати цей мир. У сьогоднішній час ми багато разів чуємо гасла: «За нами правда», «Ми переможемо», але якщо ця правда буде лише на словах, а не у повсякденному житті кожного українця, напевно, від Господа нічого отримати так і не зможемо.

Шановні у Христі брати й сестри! Закликаю Вас до щоденної щирої молитви за мир на нашій землі, за якнайшвидше закінчення війни та за наших українських військових, щоб Господь допоміг їм і надалі захищати нашу українську землю, Україну та всіх українців.

Ваші Високопреосвященства та Преосвященства, всечесні отці, монахи та монахині, брати і сестри! Щиросердечно вітаю всіх Вас зі Світлим Христовим Воскресінням. Бажаю Вам духовної радості та спокою на нашій багатостраждальній від війни українській землі. Нехай Воскреслий Христос благословить усіх нас, нашу державу Україну, нашу владу та всіх захисників єдністю, добробутом та своїм небесним миром.

Веселих і радісних Вам свят!

ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

Блаженніший МАКАРІЙ,

Митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель УАПЦ

ПАСХА ХРИСТОВА 2018 РОКУ БОЖОГО

м. КИЇВ