04 липень 2020

Як слід молитися в церкві

18.09.2019.

Православні християни перейняли від святих отців і в усьому світі додержуються таких звичаїв.
1. Увійшовши до святого храму і осінивши себе хресним знамен-ням, творять три малих поклони, промовляючи:
“Творче мій, Господи, помилуй”.
“Боже, будь милостивий до мене, грішного”.
“Без числа згрішив я, Господи, прости мене.”
2. Далі, поклонившись направо й наліво, стоять на місці і слухають псалми й молитви, які читаються в церкві, але не проказують про себе ін-ших, власних молитов і не читають їх із книжок окремо від церковного співу, бо таких осуджує св. апостол Павел, як тих, що відлучаються від церковного зібрання (Євр. 10, 25).
3. Поклони малі й великі слід творити не на свій розсуд, а згідно з постановою св. апостолів і св. отців, а саме: під час читання Трисвятого (“Святий Боже...”), “Прийдіте, поклонімось” і трикратного “Алилуйя” три-чі осінити себе хресним знаменням, здійснюючи малі поклони; так само під час читання “Сподоби, Господи”, а отже і на початку великого славослів’я (“Слава в вишніх Богу”), і після слів святенника “Слава Тобі, Христе, Бо-же, Надіє наша”. Після кожного виголосу святенника, а також при читанні читцем “Чеснішу від Херувимів” слід осіняти себе хресним знаменням і творити малий поклін.
4. В буденні дні творять земні поклони на Літургії:
а) на початку співу “Достойно і праведно”;
б) коли закінчується молитва “Тобі співаємо”;
в) в кінці молитви “Достойно є” або Задостойника;
г) на початку молитви “Отче наш”;
д) при винесенні св. Дарів для Причастя;
е) і при словах “Завжди, нині і повсякчас,”.
На утрені або всенощній коли виголошується: “Богородицю і Матір Світлу в піснях звеличаймо”.
В дні недільні, а також від дня св. Пасхи до вечора дня св. Тройці, і так само від Різдва Христового до Хрещення, також в день Преображення і Воздвиження св. апостоли взагалі заборонили схиляти коліна і творити земні поклони, як про те свідчить св. Василій Великий в посланні до бла-женного Амфілохія. Те ж саме затвердили I і XI Вселенські собори; бо не-дільні та інші Господні свята держать спомин про наше примирення з Бо-гом, за словом апостола: “Вже ти не раб, а син” (Гал. 4, 7); синам же не ли-чить рабське поклоніння творити.
5. Православним християнам не властиво стояти на колінах, підня-вши голову, але при словах священика “Ще і ще, схиливши коліна...” і ін. падати ниць на землю; звичай же ставати на коліна коли забажається, складати руки і бити себе в груди перейнятий від західних єретиків, а в Православній Церкві він не допускається.
Православні християни, згідно з уставом церковним, в призначений час творять земні поклони, падаючи ниць і знову встаючи на ноги.
6. Коли в церкві осіняють народ хрестом чи Євангелією, образом або чашею, то всі хрестяться схиливши голову; а коли осіняють свічками, чи благословляють рукою, чи кадять до людей, то православним христия-нам не слід хреститися, а тільки схиляти голову; лише у Святу Седмицю Пасхи, коли кадить священик з хрестом у руці , то всі хрестяться і промов-ляють: “Воістину воскрес”.
Так слід розрізняти поклоніння перед святинею і перед людьми, на-віть і в священному сані.
7. Приймаючи благословення священика або єпископа, християни цілують його десницю, але не хрестяться перед цим. Не слід цілувати в ду-ховних осіб ліву руку, бо це властиве тільки іудеям, а праву, через яку да-ється благословення.
8. Хресне знамення, згідно з ученням св. отців, слід здійснювати так: склавши троєперсно праву руку, покладати її на чоло, на живіт, на праве плече і на ліве, а потім уже, наклавши на себе хрест, схилятися; про тих же, які знаменують себе всією п’ятірнею або поклоняються, не завершивши хреста, або махають рукою в повітрі чи по грудях своїх, сказано в Злато-уста: “...тому скаженому маханню біси радіють”. Навпаки, хресне знамен-ня, здійснюване спокійно, з вірою і благоговінням, відлякує бісів, стишує гріховні пристрасті і приваблює Божественну благодать.