12 серпень 2020

Новини

Тропар, глас 5: Апостольських діянь сказателя / і Євангелії Христової світлого списателя / Луку всехвального, / неописанного в Христовій Церкві, / піснями священними / святого апостола прославлю, / як лікаря, що людські немочі, / тілесні недуги і душевні рани зціляє, / і молиться безперестанно з душі наші.

Кондак, глас 2: Істинного благочестя проповідника / і тайн незбагненних провісника, / звізду церковну, / Луку Божественного звеличаймо, / бо Слово вибрало його з мудрим Павлом / учителем народів, / бо Він Єдиний знає тайни серця.

             Зусиллями парафіян Свято-Покровської Подільської церкви з 20 по 25 жовтня 2019 року відбулась душпастирська поїздка на російсько-український фронт репрезентантів нашої громади: протоієрея Дмитра Карана та Петра Рудницького. До парафіяльної поїздки долучились чернігівський капелан Євген Орда, штатний капеланом 1-ї окремої танкової Сіверської бригади Антон Панасенко та волонтер Сергій Гнідко.

Молодому християнству ІІ століття випало протистояти як внутрішнім, так і зовнішнім ворогам і небезпекам. Зовнішні −це гоніння римського імперського уряду. Внутрішні − це гностичні настрої, та спрямування і в Церкві, і поза Нею. Серед гностиків були люди, яких об’єднували богословський та психологічний напрямок. Це були люди з фантастичними ідеями, слабкі на все втаємничене та містичне. Ці люди були дуже популярні внаслідок своєї освіченості.
“Гнозис” − означає знання − тобто володіння якимось вищим, привілегійованим знанням.

Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків, котрі будували багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови. Деякі Покровські храми, переважно 18 століття, вціліли до нашого часу. Перлиною української архітектури можуть вважатися Покровський собор Харкова, зведений у 1689 р., у стилі мішаного козацько-московського бароко, та київська трибанна церква Покрови на Подолі, що зведена у 1766 році видатним Григоровичем-Барським.

“Мужами апостольськими,” як правило називають свв. Ігнатія Антіохійського (Богоносця), Полікарпа Смирнського, Климента Папу Римського, Папія Ієрапольського.
Писання мужів апостольських не збереглися до нашого часу. Звичайно писаннями мужів апостольських рахують “Листи Варнави,” “Пастир Єрми,” “Дідахі” (Повчання 12 апостолів), апокрифи.

Св. Отці Церкви писали свої творіння на грецькій, латинський, сирійській і, можливо, єврейській мовах. Велика кількість святоотецьких писань збереглось у перекладах на грузинську, коптську, вірменську, ефіопську мови.

В ранньохристиянську епоху, у середні віки творіння св. Отців розповсюджувалися у рукописах.

Божественне Одкровення зберігається у Св. Церкві і зафіксоване у Св. Писанні і Св. Переданні. Святий Дух керує всім тілом Церкви і через те Св. Церква, керуючись своєю повнотою пізнання та авторитетом проводить відбір того, чому суджено стати Св. Переданням.

Відбір цей проходить вже у апостольські часи. Відомо, що ап. Павел написав ще два послання, які не ввійшли до канону Нового Завіту, не ввійшли до канону і послання Варнави. Як апокрифічні писання Церква відкинула гностичні Євангелії.