Божественне Одкровення зберігається у Св. Церкві і зафіксоване у Св. Писанні і Св. Переданні. Святий Дух керує всім тілом Церкви і через те Св. Церква, керуючись своєю повнотою пізнання та авторитетом проводить відбір того, чому суджено стати Св. Переданням.

Відбір цей проходить вже у апостольські часи. Відомо, що ап. Павел написав ще два послання, які не ввійшли до канону Нового Завіту, не ввійшли до канону і послання Варнави. Як апокрифічні писання Церква відкинула гностичні Євангелії.

Отцями Церкви вважаються такі особистості, письменники старовини, в яких Церква однодушно визнає авторитетних свідків апостольського передання, які правильно і православно тлумачили Богоодкровенні Істини.

Отець у патрології (римо-католицьке богослів’я) розуміється як учитель.

1. У Вітхому Завіті учні пророцьких шкіл називалися “синами пророчими,” а їх учитель - “отцем.” (1Цар. 10,12; 4Цар.6,1.).

Учителі Церкви - це ті письменники старовини, кі відзначились стрімкістю розуму, богословською і світською освітою, православним поглядом, святістю життя і визнані Церквою. Учителів Церкви у римо-католицькому богослів’ї, з певною долею умовності, розподіляють на Великих і Малих, Східних і Західних.

Великі Східні учителі:

1.Св. Афанасій Великий -†373р.

2.Св. Василій Великий - † 379р.

3.Св. Григорій Богослов (Назіанзен) - † 379р.

4.Св. Іоан Златоустий - † 407р.

Тропар, глас 8: Православія ревнителю і розколу іскорінителю, / руський цілителю і новий до Бога молитвенику. / Писаннями твоїми ти нечестивих до чистоти привів, / скарбнице духовна, Димитрію блаженний, / моли Христа Бога спастися душам нашим.